Я  люблю мистецтво, а особливо мені подобається малювання! 
Малювання відображає дійсність у наочних образах, об'єктивно передає наявні властивості реального світу: об'єм, колір, просторовість, матеріальну форму предмета, світлоповітряне середовище тощо. Але малювання зображує не лише те, що є доступним безпосередньому зоровому сприйняттю, але й передає розвиток подій у часі, певну фабулу, розгорнуту оповідь. Образотворче мистецтво розкриває духовний склад людини, її психологію. У сукупності своїх видів цей вид мистецтва створює реальну картину життя людини та природи, а також наочно втілює ті образи, яких немає в реальності, які є наслідком людської фантазії. 
Я хочу продемонструвати картини тих художників, які більш за все мене вразили: 

Анрі де Тулуз -Лотрек
"У ліжку", 1893

Фрагонар Жан Оноре.Щеколда, 1778

Ван Гог. Зоряна ніч, 1889

МОНА ЛІЗА

          Картина МОНА ЛІЗА

«Мо́на Ліза» — написаний італійським художником Леонардо да Вінчі близько 1503 року. Картина є одним з найвідоміших творів живопису у світі. Належить до епохи Відродження. Виставлена в Луврі (Париж, Франція).

Повна назва картини італ. Ritratto di Monna Lisa del Giocondo&nbsp.

Історія[ред. • ред. код]

В жодній іншій картині Леонардо глибина та імла атмосфери («сфумато») не передані з такою досконалістю, як у «Мона Лізі». Це повітряна перспектива, ймовірно, найкраща за виконанням."Мона Ліза" отримала всесвітню славу не тільки завдяки якості роботи Леонардо, яка вражає і художніх шанувальників, і професіоналів. Картина вивчалася істориками і копіювалась живописцями, але вона б не довго залишалася відомою лише для знавців мистецтва, якби не її виняткова історія. В 1911 році «Мона Ліза» була викрадена і лише три роки опісля, завдяки випадковим обставинам, повернена музею. Протягом цього часу «Мона Ліза» не сходила з обкладинок газет і журналів всього світу. Тому не дивно, що «Мону Лізу» копіювали частіше за всі інші картини. Картина стала об'єктом поклоніння як шедевр світової класики.

Проблема ідентифікації моделі[ред. • ред. код]

«Мона Ліза», деталь

Особистість, яку зображено на портреті, складно ідентифікувати. З цього приводу було висловлено багато спірних і, часом, абсурдних думок:

• Дружина флорентійського торговця дель Джокондо
• Мати Леонардо (1427 - 1495)
• Катерина Сфорца
• Ізабелла д'Есте
• Просто ідеальна жінка
• Молодий юнак у жіночому одязі
• Автопортрет Андре

Загадка навколо незнайомки притягує до Лувру щорічно мільйони відвідувачів.

У 1517 році кардинал Луї Арагонський відвідав Леонардо в його ательє у Франції. Опис цього візиту було зроблено секретарем кардинала Антоніо де Беатісом: « 10 жовтня 1517 року монсіньор та іже з ним відвідали в одній з віддалених частин Амбуаза мессіра Леонардо да Вінчі, флорентійця, сивобородого старця, якому понад сімдесят років, — найчудовішого художника нашого часу. Він показав його височності три картини: одну із зображенням флорентійської пані, писав з натури на прохання брата Лоренцо ПишногоДжуліано Медічі, іншу — святий Іван Хреститель в молодості і третю — Свята Анна з Марією і немовлям Христом; усі в найвищому ступені прекрасні. Від самого майстра, у зв'язку з тим, що у нього в той час була паралізована права рука, вже не можна було очікувати нових гарних робіт".

На думку частини дослідників, під «флорентійською дамою» мається на увазі «Мона Ліза». Можливо, однак, що це був інший портрет, від якого не збереглося ні свідчень, ні копій, внаслідок чого Джуліано Медічі не міг мати жодного відношення до «Мона Лізи».

Згідно з Джорджо Вазарі (1511–1574) автором біографій італійських художників, Мона Ліза (скор. від мадонна Ліза) була дружиною флорентійця на ймення Франческо дель Джокондо (італ. Francesco del Giocondo), на чий портрет Леонардо витратив 22 роки, все ж таки залишивши його незавершеним.

Вазарі висловлює дуже схвальну думку про якість цієї картини: «Будь-яка людина, що бажає побачити, як добре мистецтво може імітувати природу, може з легкістю в цьому переконатися на прикладі голови, так як тут Леонардо відтворив всі деталі … Очі наповнені блиском і вологою, як у живих людей … Ніжний рожевий ніс здається справжнім. Червона барва рота гармонійно збігається з кольорами обличчя… Хто б не дивився уважно на її шию, всім здавалося, що у неї б'ється пульс …» Він також пояснює легку посмішку на її обличчі: «Леонардо нібито запросив музикантів і клоунів, щоб розважити смутну від довгого позування даму». Опис Вазарі також містить точний опис брів, яких зараз не видно на картині. Ця розбіжність в деталях та кольорах, за думкою дослідників Паскаля Котте та Дженнесс Кортез, зумовлена змінами картини з часом^[1][2].

Картина була добре відома серед любителів мистецтва, хоча Леонардо виїхав з Італії до Франції в 1516 році, взявши картину із собою. Згідно з італійськими джерелами вона з тих пір перебувала в колекції французького короля Франциска I, однак залишається неясним, коли і як вона була ним придбана і чому Леонардо не повернув її замовнику.

Щодо історії створення картини Вазарі, що народився в 1511 році, був змушений послатися на інформацію, дану анонімним автором першої біографії Леонардо. Саме він і пише про маловпливового торговця шовком Франческо Джокондо, який замовив у художника портрет своєї третьої дружини Лізи. Незважаючи на слова цього анонімного сучасника, багато хто з дослідників все-таки сумніваються в можливості того, що «Мона Ліза» була написана у Флоренції (1500–1505). Витончена техніка вказує на більш пізне створення картини. Крім того, в цей час Леонардо був настільки зайнятий роботою над «Битвою Ангіарі», що навіть відмовив княгині Ізабеллі д'Есте прийняти її замовлення. Чи міг тоді простий торговець умовити відомого майстра написати портрет своєї дружини?

Композиція картини[ред. • ред. код]

«Мона Ліза», деталь

Уважний аналіз композиції приводить до висновку, що Леонардо не прагнув створити індивідуальний портрет. «Мона Ліза» стала здійсненням ідей художника, висловлених ним у своєму трактаті з живопису. Підхід Леонардо до своїх робіт завжди мав науковий характер. Тому «Мона Ліза», на створення якої він витратив багато років, стала гарним, але в той же час недосяжним і безчуттєвим образом. Вона одночасно здається жаданою та холодною. Попри те, що погляд Джоконди спрямований на нас, між нами і нею створений візуальний бар'єр — ручка стільця, що діє як перегородка. Подібна концепція виключає можливість інтимного діалогу, як, приміром, у портреті Балтазара Кастільоне (виставлено в Луврі, Париж), написаному Рафаелем близько десяти років потому. Тим не менш, наш погляд постійно повертається до її освітленого обличчя, оточеного, як рамкою, темним, прихованим під прозорою фатою волоссям, тінями на шиї і темним димчастим пейзажем заднього плану. На тлі віддалених гір фігура справляє враження монументального, хоча формат картини невеликий (77х53 см). Ця монументальність, властива возвишеним, божественним істотам, тримає нас, простих смертних, на відстані і одночасно змушує нас безуспішно прагнути до недосяжного. Недаремно Леонардо вибрав позицію моделі, дуже схожу з позиціями богоматері в італійських картинах XV століття. Додаткову дистанцію створює штучність, яка виникає з-за бездоганного сфумато-ефекту (відмови від чітких обрисів на користь створення «повітряного» враження). Треба вважати, Леонардо фактично повністю звільнився від портретної подібності на користь створення ілюзії атмосфери та живого дихаючого тіла за допомогою площини, фарб і пензля. Для нас Джоконда назавжди залишиться шедевром Леонардо.
Секрет виразності особи Джоконди в техніці багатошарового живопису «лессіровками»-тонкими шарами фарби поверх вже висохлих шарів. Що це дає? При проходженні світла через прозорі шари фарби до полотна воно відбивається і розсіюється зовсім по різному в залежності від кута зору на полотно або від кута падіння світла при русі Сонця. Тому вираз її обличчя постійно невловимо змінюється, воно дійсно як живе. Але це-лише початок ефекту, при деякій зміні точки бачення, навіть зовсім незначно, обличчя набуває раптом зовсім виразно обриси черепа, її скроньові западини поглиблюються, очі починають провалюватися… Перед нами вже не усміхнена жінка, а якійсь знущальний оскал самої смерті, це дуже добре видно при перегляді оригіналу, але зовсім не передається в репродукціях. Виникає дуже сильний психологічний ефект, ефект контрасту, коли в одному образі сплавлені два абсолютно протилежних початки. І чим сильніший контраст, тим сильніший вплив, але сильнішого контрасту, ніж життя і смерть придумати неможливо… Тут вся неосяжність людського існування відлиті в одному образі, в цьому геніальність Леонардо. Загадка в тому, як йому вдалося досягти саме зображення черепа, смерті, що мерехтить крізь гарне жіноче обличчя, адже це майже неможливе завдання, але це — рівень думки і духу великого художника і філософа…

НАЙДОРОЖЧІ КАРТИНИ

ТОП-10 найдорожчих картин світу

• facebook
  3
• twitter
  0
• google
• youtube
  999+

Образотворче мистецтво є одним з найстаріших видів мистецтва, яке не втрачає популярності і залишається одним з найдорожчих

Вчора на аукціоні Christie's в Нью-Йорку була продана картина Пабло Пікассо "Алжирські жінки", яка стала найдорожчим твором мистецтва в історії, зсунувши з першої позиції колишнього лідера "Три начерки до портрета Люсьєна Фрейда" Френсіса Бекона. Вартість роботи Пікассо на вчорашніх торгах сягнула $179,365 млн. Тепер саме ця картина вважається найдорожчою в світі з проданих на відкритих торгах. Утім, "Алжирські жінки" Пікассо не встановили унікальний рекорд, адже картини, які продають на приватних торгах, вражають значно більшими цифрами.

Еспресо.TV пропонує першу десятку найдорожчих картин світу, проданих за всю історію.

"Коли весілля?" Поль Гоген

Полотно французького живописця, постімпресіоніста Гогена було продано на приватних торгах на початку цього року за $300 млн. Саме це полотно, створене 1892 року, фактично є найдорожчою картиною у світі, обганяючи "Алжирських жінок" Пікассо. "Коли весілля?" належало швейцарському колекціонеру Рудольфу Штехеліну та експонувалося в Художньому музеї Базеля. Штехелін продав картину Гогена в 2015 році, що сам підтвердив, але суму не називав. Як пізніше з'ясувалося, картину придбала організація Qatar Museums, яка купує витвори мистецтва для музеїв Катара.

Цю картину Гоген створив, коли прибув на Таїті. Його увагу привернули натурниці, не скуті християнською мораллю. Полотно Гоген створив, коли одружився з таїтянкою Техурою, якій тоді було 13 років. Вона стала моделлю багатьох полотен Гогена його першого таїтянського періоду. 

"Гравці в карти" (3-я картина серії) Поль Сезанн

Наступна картина, яка посіла друге місце серед найдорожчих, також продана на приватних торгах. За це полотно було віддано $250 млн. Усього серія Поля Сезанна "Гравці в карти" включає 5 полотен. Найдорожче проданою є третя картина, створена французьким живописцем у 1892-1893 роках. Картини серії відрізняються між собою кількістю зображених гравців та розміром. Третя, на відміну від інших чотирьох, які зберігаються в музеях Європи та США, донедавна перебувала в приватній колекції. У 2012 родина еміра Катара викупила картину для національного музею. 

"Алжирські жінки" Пабло Пікассо

Картина, названа найдорожчою в історії, де-факто посідає третю сходинку, поступаючись першістю полотнам з приватних торгів. А ось щодо відкритих продажів, "Алжирські жінки" і справді стали найдорожчими. Вартість роботи Пікассо сягнула $179,365 млн. За словами представників аукціонного будинку, це найбільша сума, яку коли-небудь платили на аукціоні за предмет мистецтва. Унікальність картини "Алжирські жінки", написаної художником у 1955 році в пам'ять про свого друга Анрі Матісса, в тому, що це практично єдина робота Пабло Пікассо, яка належить приватній особі. Тривалий час картина була власністю американців Віктора і Саллі Ганц, але 18 років тому вони продали її якомусь колекціонеру з Лондона за $31 млн. Особа людини, яка придбала картину вчора, невідома.

"Мрія" Пабло Пікассо

Ще одна картина Пікассо увійшла до десятки найдорожчих. Це полотно "Мрія", створене живописцем в 1932 році. Картина була продана в березні 2013 року за $155 млн. Роботу періоду сюрреалізму придбав Стівен Коен, власник інвестиційної компанії SAC Capital Advisors. До того полотно перебувало у власника казино Стіва Вінна. Ця сума стала максимальною, виплаченою за витвір мистецтва американським колекціонером.

Картина кілька років тому була випадково пробита наскрізь ліктем колишнього власника Стіва Вінна. Цікаво, що тоді її ціна становила менше - лише $139 млн. Зростання вартості сталося через дорогу реставрацію.

На картині "Мрія" зображена Марі-Терез Вальтер, яка в біографіях вказується як модель і коханка Пікассо. Він познайомився з нею в 1927 році, коли самому Пікассо було 45 років, а Вальтер - 17. Протягом довгих років він фінансово допомагав їй і їхній спільній донці. Вона з'являється і на інших картинах художника.

"Три начерки до портрета Люсьєна Фрейда" Френсіс Бекон

Ще одна картина з відкритих торгів потрапила до найдорожчих. Це триптих Бекона "Три начерки до портрета Люсьєна Фрейда", створені художником у 1969 році. На аукціоні Christie’s покупець, який зберіг інкогніто, у листопаді 2013 року придбав роботу за $142,4 млн. 

Робота Бекона "Три начерки Люсьєна Фрейда" вважається одним з найбільш яскравих шедеврів у всій спадщині художника. Сума $142,4 млн. стала рекордною для робіт Бекона, який вважається одним з найдорожчих художників сучасності. За словами самого Бекона, картини триптих були його улюбленою формою роботи. При цьому, всупереч волі художника, три частини триптиха "Три начерки Люсьєна Фрейда" були розділені протягом майже п'ятнадцяти років і знову возз'єдналися лише в 1999 році.

"№5" Джексон Поллок

Полотно Джексона Поллока, створене в 1948 році, було продане в листопаді 2006 року а $140 млн. Відомий кіно продюсер і колекціонер Девід Гіффен продав картину мексиканському фінансисту Девіду Мартінесу. Цікаво, що картина, яка на 2006 рік була найдорожчою в світі, - це лише шматок фіброліта, над яким митець просто розливав фарбу. 

"Жінка ІІІ" Віллем де Кунінг

Картина абстрактного експресіоніста Віллема де Кунінга була написана в 1953 році. Робота, яка входить до серії Кунінга і є останньою, що перебуває в приватній колекції, була продана за $137,5 млн в 2006 році. Продав її знову ж таки Девід Гіффен мільйонеру Стівену Коену, у колекції якого, до речі, "Мрія" Пабло Пікассо" – четверта з найдорожчих картин.

"Портрет Аделі Блох-Бауер I" Густав Клімт

Створена в 1907 році картина Густава Клімта, відома також як "Золота Адель", або "Австрійська Мона Ліза". Вона була продана в 2006 році за $135 млн. на аукціоні Sotheby's. Придбав її американський підприємець Рональд Лаудер для заснованої ним Нової галереї в Нью-Йорку. Картина вважається одним із найзначніших полотен Клімта і австрійського югендстілю в цілому.

"Крик" Едвард Мунк

Це полотно Мунка, створене в 1895 році, вірогідно, є одним з найвідоміших полотен художника. Воно було продане у листопаді 2013 року на Sotheby’s за $119,992 млн. Придбав картину американський фінансист, колекціонер Леон Блек. Наразі "Крик" є найдорожчою картиною художника. 

Кажуть, що Мунк, життєвий шлях якого - низка трагедій, вклав у неї стільки горя, що картина увібрала в себе негативну енергетику і мстить кривдникам. Один із співробітників музею Мунка якось випадково впустив картину з рук, після чого почав страждати від страшних головних болів, які привели його до самогубства. Ще один співробітник музею, який не зумів утримати картину, буквально через кілька днів потрапив у страшну автомобільну аварію. А відвідувач музею, що дозволив собі доторкнутися до картини, через якийсь час згорів у пожежі живцем. Втім, не виключено, що це просто збіги.

"Прапор" Джаспер Джонс

Робота сучасного американського художника закриває десятку найдорожчих картин всіх часів. Створена в 1958 році, вона є найвідомішою роботою Джаспера Джонса. Картина бьула продана за $110 млн в 2010 році. Прапори – тема Джонса. Свій перший американський прапор художник зобразив у 1954-1955 роках.

найбшльша картина

аталія Мартина Альтамонте «Битва під Порконь», яка була написана для костьолу св. Лаврентія у м. Жовква і є продовженням баталії "Битва під Віднем" нині зберігається у Золочівському замку і є найбільшою картиною світу, написаної європейцем.

Розмір баталії близько 8×8 метрів.

Демонструється вона з двох рівнів – на першому та другому поверхах – для того проломили перекриття історичного замку!

Картини М. Альтамонте «Битва під Віднем» та «Битва під Парканами» були написані у 1690-х роках та присвячені переможним битвам польських полководців, які мали українське коріння. Прагнучи увіковічнити свій подвиг, король Ян ІІІ Собєський замовив у художника австрійського походження Мартіно Альтамонте дві картини – «Битву під Віднем» та «Битву під Парканами». У 1685—1693 рр. М. Альтамонте малює полотно «Битва під Віднем», а у 1694 р. – картину «Битва під Парканами». Обидві картини зайняли місце у бічних трансептах Жовківського костелу поряд з двома попередніми: «Битва під Клушино» та «Битва під Хотином», доповнивши пантеон лицарської слави, яким від початку був костел св. Лаврентія мученика.

В 1946 р. костел було закрито радянською владою, в приміщенні влаштовано склад. Очевидці стверджують, що врешті-решт картини перетворилися на шматки, що звисали з підрамника. В дірах полотен птахи поробили гнізда; дах протікав; лак, що вкривав картини, побілів.

На початку 1960-х років музейники Львівщини активно зайнялися збиральницькою роботою в закритих храмах. У 1961 р. першу експедицію здійснив Львівський музей українського мистецтва (Національний музей у Львові). У 1963 р. галерейники вперше відвідали Жовкву. Тоді до галереї було перевезено «Битву під Клушино» – найдавнішу і найціннішу для музейників, оскільки це було перше батальне полотно таких розмірів у Європі. У 1965 р. демонтовано і забрано до галереї «Битву під Хотином», у 1967 р. – «Битву під Віднем». А у 1974 році було знято і перевезено до Львова «Битву під Парканами».

З усіма картинами було проведено консерваційні роботи.

Картину можна оглянути з віддалі до 4 метрів!

Мене звати Аня,мені 15 років.
Вчуся я у 10 класі.Мені подобається малювати.Я дуже полюбляю музику.Мені буде дуже цікаво вести цікаві блоги